Мейн-куни були виведені більш 100 років тому як велика, витривала і красива порода кішок, що добре выживає в умовах суворих зим. Тільки найбільш витривалі особи із сильно розвитою мускулатурою одержали можливість брати участь надалі у розведенні . Мейн-куни розвиваються повільно і досягають зрілості лише до 4-5 років. До цього віку вага самців може досягати 15 кг, у самок - менше. Це великі , ніжні і добродушні гіганти . Навіть голос виділяє їх серед інших кішок. Він має виразну яскраву вібрацію. Мейн-кунирідко нявкають, а лише ніжно і коротко подають голос, що ніяк не відповідає їх розмірам. 

Важливими відмінними рисами мейн-кунів є форма голови, тіла і текстура шерсті. Голова злегка витягнута більше в довжину, чим у ширину, зі злегка вигнутим профілем і високими вилицями, вуха великої і широкі в форми , високо посаджені , добре опушені усередині. Пензлики на вухах, схожі як у рисі. Шия середньої довжини, тіло довге , груди широкі. Хвіст такої ж довжини, що і тіло. 

Багато власників Мейн-кунів вважають їх ідеальними домашніми тваринами: зовнішність, схожа на клоунів, шерсть не потребує догляду, віддана натура з забавними звичками і поводженням , готовністю "допомогти" у будь-якій діяльності. Вони складуть відмінну компанію для будь-якої родини , прекрасно уживаются із собаками й іншими тваринами. 

Мейн-куни - рухливі тварини. Вони устигають усі , завжди і скрізь: допомогти приготувати вам обід, подивитися телевізор, пограти, побігати, піймати мишку (якщо ви її купили для нього, але вона встигла утекти), це невтомні мисливці, вони прекрасно ловлять мишей. Як і усі великі тварини мэйн-куни повинні мати вільний простір для руху . Їм подобатися спостерігати за хазяїнами з висоти. Порою здається, що вони знають про нас більше , ніж ми думаємо. Про мейн-кунів можна розповідати довго, але набагато цікавіше спостерігати за ними. Зараз мейн-кунів у нашій країні дуже мало, але хочеться, щоб якнайбільше людей змогли оцінити дику красу, шляхетність і щиросердечні якості цих тварин.