В монастир Шартрез, відкіля і відбулася її друга назва. Потім вона потрапила в Англію, де був отриманий новий тип цієї кішки блакитного кольору . Потім обидва типи змішувалися між собою, а також з перськими, і поступово різниця між ними стерлася. Тому стандарт був затверджений єдиний у 1934 році. Кішка міцної статури, спокійна, добре пристосовується до середовища проживання, дружелюбна. Шерсть коротка, м'яка, шовковиста, блискуча, густа, нагадує хутро видри. Підшерстя добре розвите . 

Масть блакитна, однорідна, усіх тонів, переважають світлі відтінки. Підшерстя не повинно відрізнятися по кольору , зберігаючи враження "подвійної " вовни . Голова широка у своїй нижній частині, тобто в підборідді. Повні щоки додають голові форму переверненої трапеції. Ніс широкий , прямий , мочка носа блакитнувато-сіра. Череп округлий без плоских поверхонь. Вуха середньої величини , поставлені високо, але не вертикально. Очі великі , круглі, живі, виразні, близько поставлені . Колір переважно темно-жовтогарячий, 

часто зустрічається жовтий. Тіло масивне, мускулисте, важке на вигляд, середньої довжини. Шия коротка. Груди широкі, добре розвинуті . Спина і поперек мускулисті . Ноги короткі, міцні, з могутніми круглими лапами. Подушечки лап блакитнувато-сірі. Хвіст не дуже довгий , пропорційний тілу, на кінчику закруглений.