Турецька ангора - елегантна невелика гнучка кішка із сухою клиноподібною неширокою головою, високими вилицями, майже прямим профілем, нешироким носом, тонкою клиноподібною мордою, невеликим сплощеним чолом, мигдалеподібними злегка косо поставленими очима , великими відкритими загостреними вухами , витонченою шиєю, подовженим сухим гнучким тілом, високими сухими кінцівками з невеликими майже овальними лапками, довгим що загострюється опушеним у формі страусиного пера хвостом, сухою розсипчастою тонкою шовковистою майже без підшерстя довгою шерстю. 

Турецька ангора - одна із самих старих порід кішок, що природно сформувалася на території сучасної Туреччини й Ірану. Назва породи походить від старої столиці Туреччини Анкари (Ангори). Існує думка, що мутація, у результаті якої утворився ген довгої шерсті, відбулася саме в кішок Кавказького регіону і з'явилася причиною утворення ангорських кішок. Друга мутація (ангорський альбино), що утворила біле офарблення вовни , ще більш відокремила і закріпила цю породу.

Довгошерсті ангорські кішки згодом поширилися по Малій Азії, Персії, Тибеті , Індії по торговельних шляхах і Великому шовковому шляху . В ІX столітті ангорські кішки з Візантії разом з вікінгами по торговельному шляху "з варяг у греки" потрапили в Скандинавію, де дали початок норвезькій лісовій кішці. Ангорой називають довгошерсту орієнтальну кішку.