Для спаровування підбирають молодих птиць, оскільки від старих важче отримати потомство. Краще, коли молоді пари папуг узяті від батьків, добре висиджуючих і вигодовуючих пташенят. Використання випадкових птиць, особливо самок, придбаних в невідомих осіб, дуже рідко дає позитивні результати. Підбір пар краще робити восени, при перекладі папуг на зимування.  При цьому потрібно звертати увагу на загальний розвиток організму, рухливість, повноцінність оперення – фізичного здоров’я папужок. Птиці мають бути угодованими, але не жирними. Слабких і худих птиць не слід допускати до розмноження: вони погано сидять на яйцях, і, як правило, пташенят не висиджують.

Хвилясті папужки – стадні птиці, в природних умовах вони тримаються великими групами. Схильність до цього виявляється і при утриманні їх в клітках. Папуги в групі активніші і рухливіші. Краще, коли 2-3 пари папужок містяться у великій клітці. При комплектуванні груп рекомендується набувати самок і самців з різних місць. Близькоспоріднене спаровування викликає зниження яйценоскості і заплідненості яєць, пташенята з’являються на світ слабкими, часто з вродженими вадами, погано розвиваються. Досягнувши дорослого віку, вони також відрізняються зниженою життєздатністю.

Хвилясті папуги можуть почати гніздування в 8-9 місяців, але цього не слід допускати. Найбільш прийнятний вік для початку участі в розмноженні – старше за один рік. Інакше молода самка, організм якої ще не сформувався, може загинути при кладці першого яйця. Найвища плодючість буває в хвилястих папужок на 2-3 році життя.

Якщо пара підібрана вдало, птиці знаходяться завжди разом, добре знають один одного. Папужка постійно доглядає самку. Прихильність закріплюється на все життя, розлучити їх може лише смерть. Ручних птиць спарювати не слід, вони зазвичай погано висиджують пташенят.

Щоб папужки почали успішно розмножуватися, їх треба до цього добре підготувати. За 2-4 тижні до спаровування вони повинні багато літати. Якщо папужки багато літають, у них підвищується обмін речовин, покращується апетит, зміцнюється мускулатура. В цей час в зерновій суміші слід додавати коноплі – сприяє статевому збудженню.

У клітці, використовуваній для розмноження хвилястих папужок, окрім основних дверець, на бічній стінці мають бути ще одні дверці, куди підвішують гніздовий ящик. Він має бути досить просторим, інакше пташенятам буде тісне. Поглиблення в тирсі самка зробить сама.

Підготувавши клітку з гніздівлям і помістивши туди пару папужок, потрібно уважно спостерігати за птицями. Якщо пара підібрана вдало, поведінка папужок стає неспокійною. Через 8-10 днів самка відкладає перше яйце. Кількість яєць в кладці – 6-8, інколи 10. Яйця хвилястих папужок матово-білого кольору, овальної форми. Відклавши 1-2 яйця і приступивши до висиджування, самка продовжує кладку (як правило через день).

В період насиджування самець годує самку, сидить на жердинці біля гнізда, видаючи мелодійне щебетання.

Перше пташеня з’являється через 17-18 днів з моменту насиджування, останні по черзі через день. За день-два до появи пташенят папужкам потрібно збільшити подачу кормів, і потім давати його, розраховуючи на збільшення сімейства, причому більше пареного вівса, обов’язкове куряче яйце. Із збільшенням пташенят поступово збільшують кількість зернової суміші.

Спочатку пташенят годує самка, а самець приносить їй корм. Заковтуваний самкою корм відригується, після чого вона віддає його пташеняті.

Через тиждень у пташенят розплющуються очі, на 10 днів на спині голові починають утворюватися пеньки пір’я, до 13 днів повністю покриваються пуховим пір’ям. До кінця третього тижня в папужок з’являється пір’я на спині, голові, крила теж покриваються пір’ям. В цей час вони дуже полохливі. До місячного віку папужки повністю покриваються пір’яним покривом.

У 35-40 днів молоді папужки вже вільно літають і самі добувають собі корм. В цей час їх потрібно відсадити в іншу клітку.